Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Кафедра
хімії
високомолекулярних
сполук 

Гетьманчук Юрій Петрович

Гетьманчук Юрій Петрович народився у Києві у 1935 році. У 1957 році закінчив хімічний факультет Київського державного університету за спеціальністю органічна хімія. Працював інженером в Інституті органічної хімії АН УРСР та Інституті хімії мономерів та полімерів АН УРСР (м. Київ). У 1960 році вступив до аспірантури Інституту високомолекулярних сполук АН СРСР (м. Ленінград). У 1962 році під керівництвом М. Котона вперше провів низькотемпературну полімеризацію акролеїнів. З 1964 року – молодший науковий, а з 1967 – старший науковий співробітник Інституту хімії високомолекулярних сполук АН УРСР. У 1965 році захистив кандидатську дисертацію по темі "Синтез та полімеризація a-алкілзаміщених акролеїнів" за спеціальністю 02.00.06 – хімія високомолекулярних сполук. З 1969 року – старший викладач, з 1973 – доцент, а з 1988 року – професор кафедри хімії високомолекулярних сполук Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 1986 році захистив докторську дисертацію по темі "Гетероланцюгові олігомерні діелектрики та фотонапівпровідники" за спеціальністю 02.00.06 – хімія високомолекулярних сполук.

Основний напрямок наукової роботи – синтез олігомерних фотонапівпровідників та твердих електролітів. У 1972 році вперше одержав найбільш поширений у наш час олігомений фотонапівпровідник – олігогліцидилкарбазол, що промислово випускається під назвою ПЕПК. Йому належить також розробка і впровадження найбільш еффективних в наш час олігомерів для запису голограм – олігокарбазолілсилоксанів відомих під назвами КСПО та ПКС. Ним вперше показано, що високоефективні фотонапівпровідники можуть бути не лише похідними карбазолу, але і антрацену, флуорену, фенантрену та нафталіну. На початку 90-х років ним уперше почалася розробка олігомерних електролітів для хімічних джерел струму.

За науковими розробками опубліковано понад 200 наукових праць, з яких 7 підручників, 2 навчальні посібники, 119 статей, 78 авторських свідоцтв і патентів України.

Велику увагу приділяє учбовій та учбово-методичній роботі. Протягом довгих років він викладав загальний курс “Хімія високомолекулярних сполук” та декілька оригінальних спецкурсів, серед яких можна назвати такі спецкурси: "Хроматографія мономерів та полімерів", "Аналіз та методи дослідження мономерів", "Електронні уявлення у полімерній хімії", "Механізми полімеризаційних процесів", "Новітні способи синтезу полімерів", "Хімія олігомерів". Ним написані десятки методичних вказівок та програм для семінарських занять та практикумів. Багаторічний педагогічний та науковий досвід дозволив професору написати перші на Україні підручники для університетів та хімічних вузів з полімерної хімії:

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за цикл робіт "Наукові основи створення фоточутливих олігомерних матеріалів і методів реєстрації оптичної інформації та їх використання у наукоємних технологіях" (1996) та НАН України ім. А.І. Кіпріанова за цикл "Полімерна хімія" (2004).